О книге: Маргарита Терехова, Елена Проклова, Наталья Андрейченко, Ольга Остроумова, Татьяна Васильева, Лариса Гузеева и многие, многие другие актрисы советского кино почти всегда играли… самих себя – женщин роскошных, обаятельных, ярких и сильных, способных разбить не одно мужское сердце. Одним словом, они были роковыми и на съемочной площадке, и в реальной жизни. У многих из них личная жизнь складывалась непросто и была наполнена такими драмами, перипетиями и страстями, которым позавидовал бы самый смелый сценарист. Роковые женщины всегда были в центре внимания мужчин. Да, мужчины знали о необыкновенной силе обаяния этих женщин, знали, как опасна смесь коварства и любви, но тем не менее не всегда проявляли благоразумие и без колебаний кидались в пропасть испепеляющей страсти, напрочь разбивая свою личную жизнь…
О книге: Історія меценатства – одна з найцікавіших сторінок минулого, тому що приховує в собі чимало загадкових, а подекуди драматичних людських доль. На жаль, так історично склалося, що наша земля в епоху своєї бездержавності, ставала «ласим шматком» для інших, більш могутніших держав, котрі насаджували свої права, закони, звичаї та релігію. Ревними боронителями православної віри та української культури були князі Острозькі.
О книге: Леся Українка (справжнє ім’я Лариса Петрівна Косач, 1871–1913) – славетна українська письменниця, геніальна поетеса і драматург, перекладач і культурна діячка. Багато її творів визнані шедеврами світової літератури. Перший свій вірш вона склала у дев’ять років, останній – у 40. Усього Леся Українка написала близько 270 віршів, а ще поеми і віршовані драматичні твори. Її ставлять в один ряд із геніальними Тарасом Шевченком та Іваном Франком. Довкола життя видатної письменниці завжди було багато міфів. Та й небезпідставно – цьому сприяли складні стосунки з матір’ю, життєві перипетії, трагічне кохання і хвороби, які супроводжували тендітну Лесю Українку чи не все життя.
О книге: Марка Вовчка (літературний псевдонім Марії Олександрівни Вілінської, 1833—1907) справедливо називають літературною донькою Т. Шевченка. Твори письменниці відіграли провідну роль у становленні української реалістичної прози. Найвищого ідейно-художнього рівня досягає Марко Вовчок у зображенні трагічної долі жінки-кріпачки, яка в тогочасному суспільстві зазнала найбільшого приниження і безправ’я. За словами І. Франка, «з простотою, красою й ніжністю її мови й стилю в’яжеться нерозривно її ніжна любов до всіх нещасних і страждущих, а особливо до найбідніших між бідними – до жінок…»